Пам'яті Степана Бендери

В співатворстві з Саша Іскра

Що же бачиш тоді, коли дивишся на свої руки?

Чи ненавидиш себе, чи хвилею то огортає? 

І чи кров еліксиром тягучим спливає 

На опалого листя зіпрілого Мюнхена купки?

Що згадаєш? Сводоби жагу ачи влади?

Чого справді хотів ти у вирі свойого життя?

Може волі? Кому? Адже сам бачиш, як 

Із подачок раби народились, та навіть жебрак

Того дару не взяв би...

Нащо ж жив? Вівці - хочуть тепла,

Хочуть їжі, і ще - комусь вовну віддати.

Нащо ж жив? Зміг лиш попелом стати - 

Що схолов, а вогнем так і  не побував...

Константин Горда, стихи, 2021