Осінь


Осінь підкрадається мов старість:

Ще нема, нема, нема... І, раптом, є!

Видмухне, зненацька, всю зухвалість,

Серце захолоне і завмре.


Старість підкрадається мов осінь:

Як навшпиньки - озирнувся, є!

Крижана, поблякла неба просінь

Мовби сивина проблискує


Осінь підкрадається мов старість,

Старість підкрадється мов смерть.

Старість - по нездійсненому жалість,

Смерть межу підводить - досить, вщерть.


Константин Горда, стихи, 2010

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога